Понятие и цели землеустройства

Все предметы → Земельное право

ФЗ от 18.06.2001 N 78-ФЗ «О землеустройстве»

ЗК РФ, Ст 68. Землеустройство

Землеустройство — мероприятия по изучению состояния земель, планированию и организации рационального использования земель и их охраны, образованию новых и упорядочению существующих объектов землеустройства и установлению их границ на местности (территориальное землеустройство), организации рационального использования гражданами и юр лицами земельных участков для осуществления с/х производства, а также по организации территорий, используемых общинами и лицами коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока, для обеспечения их традиционного образа жизни (внутрихозяйственное землеустройство).

Объекты землеустройства — территории субъектов РФ, территории муниципальных образований, территории населенных пунктов, территориальные зоны, зоны с особыми условиями использования территорий, за исключением зон охраны объектов культурного наследия народов РФ, а также части указанных территорий и зон; Все мероприятия по землеустройству проводятся организациями, имеющими лицензии на право заниматься вопросами землеустройства.

Землеустройство проводится в обязательном порядке в случаях:

  • — изменения границ объектов землеустройства;
  • — выявления нарушенных земель, а также земель, подверженных водной и ветровой эрозии, селям, подтоплению, заболачиванию, вторичному засолению, иссушению, уплотнению, загрязнению отходами производства и потребления, радиоактивными и химическими веществами, заражению и другим негативным воздействиям;
  • — проведения мероприятий по восстановлению и консервации земель, рекультивации, защите от эрозии, селей, подтопления, заболачивания, вторичного засоления, иссушения, уплотнения, загрязнения отходами производства и потребления, радиоактивными и химическими веществами, заражения и других негативных воздействий.

Основаниями проведения землеустройства являются:

  • — решения федеральных органов гос.

    власти, органов гос. власти субъектов РФ и органов местного самоуправления о проведении землеустройства;

  • — договоры о проведении землеустройства;
  • — судебные решения.

Землеустройство включает:

  • — проведение кадастровых съемок,
  • — аэросъемочные работы,
  • — топографо-геодезические работы,
  • — почвенно-геоботанические работы,
  • — геоботанические и другие обследования и измерения,
  • — межевание границ,
  • — разработку предложений о рациональном использовании земель.

Виды землеустройства по содержанию

1. Межхозяйственное (территориальное) землеустройство. Позволяет определить целевое назначение земель, осуществлять межотраслевое и внутриотраслевое распределение (перераспределение) земельных ресурсов. Направлено на изучение состояния земель, организацию их рационального использования, определение административно-территориальных границ и границ земельных участков, межевание объектов землеустройства. Предоставление земель в собственность, аренду и пожизненное наследуемое владение — все эти мероприятия требуют проведения межхозяйственного землеустройства.

2. Внутрихозяйственное землеустройство. Проводится в целях организации рационального использования земель с/х назначения и их охраны, а также земель, используемых общинами и лицами коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока для обеспечения их традиционного образа жизни.

← предыдущая лекция

следующая лекция →

Землеустройство. Виды землеустройства

Землеустройство — мероприятия по изучению состояния земель, планированию и организации рационального использования земель и их охраны, образованию новых и упорядочению существующих объектов землеустройства и установлению их границ на местности, организации рационального использования гражданами и юридическими лицами земельных участков для осуществления сельскохозяйственного производства, а также по организации территорий, используемых общинами коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока РФ. Законом РФ от 18 июля 2001 г. «О землеустройстве» понятие землеустройства и его задачи определяются как мероприятия по изучению состояния земель и их охраны, образованию новых и упорядочению существующих объектов землеустройства и установлению их границ на местности.

Задачи землеустройства (ст. 3 Закона РФ «О землеустройстве»):

  1. изменение границ объектов землеустройства;
  2. предоставление и изъятие земельных участков;
  3. определение границ ограниченных в использовании частей объектов землеустройства;
  4. перераспределение используемых гражданами и юридическими лицами земельных участков для осуществления сельскохозяйственного производства;
  5. выявление нарушенных земель, а также земель, подверженных водной и ветровой эрозии, селям, подтоплению, заболачиванию, вторичному засолению, иссушению, уплотнению, загрязнению отходами производства и потребления, радиоактивными и химическими веществами, заражению и другим негативным воздействиям;
  6. проведение мероприятий по восстановлению и консервации земель, рекультивации нарушенных земель, защите земель от эрозии, селей, подтопления, заболачивания, вторичного засоления, иссушения, уплотнения, загрязнения отходами производства и потребления, радиоактивными и химическими веществами, заражения и других негативных воздействий.

Виды землеустройства. По содержанию землеустройство подразделяется на:

  1. межхозяйственное, которое позволяет определить целевое назначение земель, осуществлять межотраслевое и внутриотраслевое распределение (перераспределение) земельных ресурсов. С помощью межхозяйственного землеустройства образуются новые и изменяются существующие землевладения и землепользования, разрабатываются мероприятия, обеспечивающие оптимальные межхозяйственные экономические связи.

    Предоставление земель в собственность, аренду и пожизненное наследуемое владение — все эти мероприятия требуют проведения межхозяйственного землеустройства;

  2. внутрихозяйственное, которое проводится в целях организации рационального использования земель сельскохозяйственного назначения и их охраны, а также земель, используемых общинами коренных малочисленных народов Севера, Сибири и Дальнего Востока РФ и лицами, относящимися к таким народам, для обеспечения их традиционного образа жизни.

В соответствии со ст. 69 Земельного кодексаземлеустройство проводится по инициативе уполномоченных исполнительных органов государственной власти, органов местного самоуправления, собственников земельных участков, землепользователей, землевладельцев или по решению суда.

Землеустрій належить до основних функцій управління в галузі використання та охорони земель. Основними цілями землеустрою є організація раціонального використання та перерозподілу земель в усіх галузях економіки, реорганізація систем землеволодіння і землекористування, створення сприятливого навколишнього середовища, підтримка екологічно сталих ландшафтів і охорона земель. Згідно зі ст. 1 Закону «Про землеустрій» та ст. 181 ЗК землеустрій становить сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Згідно зі ст. 4 Закону «Про землеустрій» суб’єктами землеустрою є: органи державної влади та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій, землевласники та землекористувачі. Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, об’єктами землеустрою є територія України; території адміністративно-територіальних утворень або їх частин, території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

В обов’язковому порядку землеустрій проводиться на землях усіх категорій та форм власності у разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об’єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об’єктів землеустрою; виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов’язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями. Зазначені особи при здійсненні землеустрою зобов’язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою.

Відповідно до ст.

184 ЗК землеустрій передбачає: встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розроблення загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; обгрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; розроблення іншої землевпорядної документації, пов’язаної з використанням та охороною земель; здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань становить технічні дії з перенесення та закріплення на місцевості меж населених пунктів, районів, областей та інших утворень. Правовою і технічною підставою для виконання зазначенихдій є генеральний план населеного пункту (міста, селища) або проект землеустрою (для сільських населених пунктів). Основні точки меж закріплюються на місцевості спеціальними знаками або провадиться опис проходження меж у натурі. Усі матеріали перенесення меж у натурі оформляються у вигляді спеціальної землевпорядної справи.

Розробка загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель здійснюється на підставі нормативних актів, які видаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Президентом України, місцевими органами державної влади, а також Держкомземом.

Складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень передують складанню довгострокових прогнозних або середньострокових передпланових документів, які забезпечують наукове обгрунтування раціональної експлуатації та охорони земельних ресурсів. Потім ці схеми стають основою складання міжгосподарського і внутрішньогосподарського землеустрою, різних передпроектних та проектних інженерних розробок.

Обгрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами. Ці території складають природно-заповідний фонд нашої країни, який знаходиться під особливою охороною держави. Обгрунтування необхідності створення та розміщення об’єктів, шо підлягають особливій охороні, здійснюється органами Мінприроди та Держкомзему. Вони провадять спеціальні обстеження, визначають основні ознаки і параметри обмежень або заборон господарської експлуатації земель, які включаються до складу таких територій.

Складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових здійснюється при наданні та вилученні земель, виділенні орендованих ділянок, відведенні угідь для фермерських господарств, а також під час реорганізації сільськогосподарських підприємств у зв’язку з проведенням земельної та аграрної реформ. У ході цих дій усуваються недоліки землеволодінь і землекористувань (черезсмужжя, далекоземелля, вкраплювання, вклинювання тощо).

Складання проектів відведення земельних ділянок. Відведення земельної ділянки становить землевпорядну дію, спрямовану на реалізацію розпорядчих актів (постанов, розпоряджень, наказів, рішень) компетентних державних органів про встановлення (у разі відведення) або припинення (при вилученні) права власності, землеволодіння або землекористування шляхом перенесення і закріплення меж ділянки в натурі. Відведення земель — це відмежування даної ділянки від усіх інших, в результаті якого визначаються конкретні межі об’єктів права власності, землеволодіння, землекористування або оренди.

Авторський нагляд за виконанням проектів з питань використання та охорони земель становить здійснення їх авторами контрольних функцій протягом всього періоду виконання землевпорядних дій з метою забезпечення відповідності інженерно-технічних та техніко-економічних показників введених в експлуатацію об’єктів показникам, передбаченим проектами. Результати, одержані під час авторського нагляду за реалізацією проекту землеустрою, заносяться в журнал авторського нагляду за виконанням проектів землеустрою.

Проведення топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель – це особливий вид землевпорядних дій підготовчого характеру, їх метою є збирання інформації, необхідної для здійснення запланованих заходів. Зокрема, топографо-геодезичні та картографічні роботи проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово-картографічної основи при здійсненні землеустрою, а грунтові, геоботанічні та інші обстеження земель – з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ.

Порядок проведення зазначених робіт та використання за цих умов земельних ділянок, встановлено у ст. 97 ЗК та Законі України від 23 грудня 1998 р. «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність». Правовою підставою здійснення цих робіт є рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земель, на яких проводяться роботи, а також угода з власником землі або погодження з землекористувачем.

У спеціальній літературі виділяють 3 взаємопов’язані аспекти землеустрою: економічний, юридичний і технічний. Економічний аспект полягає в організації використання землі як засобу виробництва. Юридичний бік землеустрою відображає адекватність здійснення права власності на землю і права землекористування. Технічний аспект дістав вияв у проведенні проектно- розвідувальних, знімальних робіт та робіт, пов’язаних з обстеженням певних земельних ділянок.

Загальне керівництво землевпорядними роботами здійснює Держкомзем. Землеустрій провадиться за рахунок коштів державного, республіканського (АРК) і місцевого бюджетів. Розроблення землевпорядних проектів, пов’язаних з охороною земель від селів, зсувів, підтоплення і засолення, може здійснюватися з ініціативи власників землі і землекористувачів за їх рахунок державними та приватними організаціями, які мають відповідні ліцензії.

Понятие и определение землеустройства

Термин «землеустройство», по данным профессора Ф.

Г. Некрасова, появился в русском языке только в 1906 г. До этого при осуществлении землеустроительных действий употребляли слова «землемерие», «землемерство», «межевание», позже ‑ «геодезия» (как высшее землемерие), «поземельное устройство». Позднее сформировались также социально-техническое и математико-геодезическое направления землеустройства. Землеустройство – сложное социально-экономическое явление. Состав мероприятий, входящих в него, меняется по мере исторического развития. Определение землеустройства не может быть однозначным. Многообразные аспекты землеустройства (политические, правовые, технические, экономические, природоохранные, а также связанные с перераспределением земель) привели к появлению сначала различных толкований, а затем и теорий землеустройства.

Острые споры о роли и содержании землеустройства разгорались в периоды крупных земельных преобразований: Столыпинской земельной реформы, национализации земли и военного коммунизма, коллективизации сельского хозяйства, освоения целинных и залежных земель, земельной реформы в новое время.

В разное время находили свое развитие основные теории и школы землеустройства: теории О. А. Хауке, Б. С. Мартынова, И. Д. Шулейкина, А. А. Маркевича, С. А. Удачина, К. Н. Сазонова, Н. П. Огановского, В. Д. Кирюхина, М. И. Лопырева, С. Н. Волкова и др. Многогранность понятия землеустройства не дает возможности дать его определение в виде точной формулы. В научной литературе землеустройство рассматривалось с различных, порой противоположных точек зрения.

Например, К. Н.Сазонов считал, что землеустройством «является деятельность по регулированию социально-правовых и технических (положение, пространство, качество) элементов землепользования, осуществляемая в зависимости от социально-производственных целей и задач в пределах норм действующего земельного строя». С. А. Удачин во главу угла при определении землеустройства ставил его социально-экономическую роль, рассматривая его как процесс целенаправленной организации территории и средств производства.

С. Н. Волков рассматривает землеустройство в нескольких аспектах: как сферу практической деятельности, часть общественного способа производства, составную часть хозяйственного механизма и механизма осуществления земельной политики государства и как отрасль научной деятельности.

Изучая понятие и сущность землеустройства, следует рассматривать его как социально-экономическое явление, выступающее в единстве трех аспектов: как науку, как систему мероприятий и как эколого-экономическую категорию.

Землеустройство как наука изучает закономерности функционирования земли как объекта природопользования, как всеобщего средства производства и его пространственного базиса и как объекта земельно-правовых и природоохранных отношений в процессе деятельности человека.

Как система мероприятий землеустройство включает комплекс государственных действий по осуществлению земельного законодательства, регулированию земельных отношений и созданию социально-экономических, территориальных и организационно-хозяйственных условий для экологически допустимой интенсификации использования земли и других объектов природопользования.

Как эколого-экономическая категория землеустройство представляет собой систему взаимоотношений хозяйствующих субъектов по поводу сохранения земли как основного объекта природопользования.

Землеустройство является реальным механизмом регулирования земельных отношений. Оно реализуется посредством широкого круга работ и действий. Проведение землеустройства включает изучение состояния земель, планирование и организацию рационального их использования, перераспределение земель, техническое, юридическое и экономическое оформление предоставления и изъятия земель, переход к новым формам хозяйствования на земле, наведение порядка на земле.

В развитых странах землеустроительным мероприятиям уделяется все большее внимание. Об этом свидетельствует большое число новых направлений землеустройства . Это, в частности:

– улучшение территории фермерских хозяйств (Швеция, Дания, Япония и др.);

– повышение ландшафтно-экологической устойчивости территории (Германия, Чехия, Словакия, Анстрия и др.);

– осуществление природоохранных, противоэрозионных, мелиоративных, водорегулирующих и других мероприятий (Австралия, США, Канада, Китай, Индия);

– экономическая поддержка фермерских хозяйств как результат проведения мероприятий по организации рационального использования и охране их земель и технико-экономического обоснования организации производства с учетом качества земельных участков (страны Европейского Союза);

– землеустроительная поддержка оборота земель и земельного рынка (страны Европейского Союза, США, Канада);

– улучшение условий землепользования в результате консолидации и комассации земельных участков, устранения недостатков в использовании земли: дальноземелья, вклиниваний, вкрапливаний, мелко- и узкополосицы, фрагментации земель и др. (Германия, Нидерланды, Скандинавские страны, Польша).

В большинстве развитых стран практикуют зонирование земель с выделением урбанизированных зон, земель, занятых лесами и заповедниками, зон специальной деятельности; планирование, регулирование использования земель и землеотвода на основе соответствующего законодательства. Управление земельными ресурсами осуществляют на трех уровнях: государственном; региональном (составляются карты землепользований, планы трансформации земель, увязывается общегосударственная политика с региональными условиями); районном .

Содержание и порядок проведения землеустройства в нашей республике определяются статьей 78 Кодекса Республики Беларусь о земле. Землеустройство направлено на осуществление государственного регулирования и управления в области использования и охраны земель, в том числе установления единого порядка изъятия и предоставления земельных участков, перевода земель из одних категорий и видов в другие; обязательной государственной регистрации земельных участков, прав на них и сделок с ними; организацию использования земельных участков по целевому назначению при соблюдении приоритета использования сельскохозяйственных земель, земель природоохранного, оздоровительного, рекреационного, историко-культурного назначения, лесных земель лесного фонда; эффективное использование земель; охрану земель и улучшение их полезных свойств; установление ограничений (обременений) прав на земельные участки, в том числе земельных сервитутов; защиту прав землепользователей .

В действующем Кодексе Республики Беларусь о земле от 23 июля 2008 года дано следующее определение: «Землеустройство – комплекс мероприятий по инвентаризации земель, планированию землепользования, установлению (восстановлению) и закреплению границ объектов землеустройства, проведению других землеустроительных мероприятий, направленных на повышение эффективности использования и охраны земель» .

Землеустройство следует рассматривать как многогранное явление, имеющее экономическую, экологическую, техническую, социальную, а также правовую стороны.

Дата добавления: 2016-09-20; просмотров: 1381;

Добавить комментарий

Закрыть меню